Incoterms на практиці: типові прорахунки в поставках і їхня ціна (Новини компаній)
Попри те що правила Incotterms давно стали стандартом для зовнішньоекономічних контрактів, продавець і покупець часто припускаються однакових помилок.
Через це значна частина комерційних спорів виникає не через порушення зовнішньоекономічних контрактів, а через неправильне тлумачення умов Incoterms або надмірну неформальність у підході до їх обрання.
Які помилки трапляються під час вибору правила Incoterms для конкретної угоди
Поширеною проблемою є вибір правила без урахування виду транспорту, місця відвантаження та доступності інфраструктури. Наприклад, використання терміну FOB для контейнерних перевезень створює правові та практичні труднощі, оскільки він розрахований на судно та бортове відвантаження, а не на роботу контейнерних терміналів.
Інша помилка — не вказати точний пункт поставки. Формулювання «CIF порт призначення» без конкретизації термінала або складу може призвести до того, що продавець та покупець по-різному розумітимуть місце виконання. Ще одна типова ситуація — застосування терміну EXW, коли покупець фактично не може організувати вивезення товару або виконати митні формальності на території продавця.
Як неправильний розподіл ризиків призводить до втрат і спорів між сторонами
Incoterms визначають момент переходу ризику, і саме цей момент часто стає предметом спорів. Якщо сторони не розуміють, коли ризик пошкодження або втрати товару переходить від продавця до покупця, виникають фінансові втрати.
Наприклад, за правилом FCA ризик переходить у момент передання товару перевізнику. Якщо покупець очікує, що ризик переходить у пункті призначення, він може помилково вважати, що продавець повинен компенсувати збиток у разі пошкодження товару під час перевезення.
Подібні суперечності виникають і тоді, коли сторони змішують Incoterms і договір про оплату перевезення. Оплата транспорту не впливає на ризик, але сторони нерідко вважають, що хто платить за перевезення — той і відповідає. Це призводить до конфліктів, які часто доводиться вирішувати через суд або арбітраж.
Чому нерозуміння обов’язків щодо доставки та митниці створює затримки
Incoterms визначають не лише момент переходу ризику, а й розподіл зобов’язань щодо доставки, оплати витрат і виконання митних формальностей. Часто покупець або продавець не до кінця усвідомлюють, хто повинен організувати експортне чи імпортне оформлення.
Наприклад, за терміном DAP продавець не несе відповідальності за імпортне митне очищення. Якщо покупець очікує, що продавець покриє ці витрати, виникає затримка в порту призначення та додаткові витрати на зберігання.
Аналогічно, за FAS продавець повинен розмістити товар уздовж борту судна. Якщо він помилково вважає, що його зобов’язання включають відвантаження на борт, це призводить до додаткових витрат, зміни графіка відправлення та порушення термінів поставки.
Як коректно підібрати правило, щоб уникнути додаткових витрат у поставці
Основний принцип — Incoterms не можна обирати механічно. Необхідно враховувати:
- вид транспорту та можливість використання конкретного терміну;
- місце фактичного виконання, включаючи порт, термінал, склад чи інший пункт;
- контроль сторін над процесом перевезення;
- здатність покупця або продавця виконувати митні формальності;
- структуру договору та наявність додаткових умов, пов’язаних із оплатою або страховкою.
Щоб уникнути непередбачених витрат, сторонам варто конкретизувати місце поставки, описати обрану умову неформальною мовою у тексті договору та узгодити, як саме буде організовано транспорт і відвантаження. Чіткість у формулюванні дозволяє уникнути спорів щодо виконання, мінімізувати ризик і забезпечити прогнозованість поставки.
У підсумку Incoterms — це інструмент, який працює лише тоді, коли продавець і покупець розуміють його зміст і правильно застосовують правило для конкретної ситуації. Неправильно обраний термін або нечітке визначення пункту відвантаження можуть коштувати сторонам значно більше, ніж здається на перший погляд.
